Ти знову сьогодні пізно,
А я – серед стін і диванів.
Годинник розставив грізно
Тенета з домашніх капканів.
Цокоче він люто й неспинно –
Відлуння в кімнатних просторах.
Дзвінок телефона – аж зимно!
– Скажи, ти додому вже скоро?
О люте безмежне чекання,
Зависле на ніжному слові.
І навіть вже стрілки в коханні
Опівночі злитись готові.
А я вип’ю кави, бо пізно,
В думках не позбавлюсь капканів.
А ти засинаєш так ніжно
У втомленій пастці диванів.
https://www.youtube.com/watch?v=N6-fFudn-CM
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905693
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2021
автор: Тетяна Мошковська