Забув, як був в ПечерахЛюцифер,
Диякон чорноризого кадила.
Війська відвів з Луганська людожер,
Обрізав Україні моїй крила.
Котел пархатий виплодок створив,
Морочив дурням мізки на параді.
Сочиться й досі Гіркіна нарив,
Гвалтують Вкрайну *** біснуваті.
Чіпляв на вуха локшину й вафлі.
В церквах махали іроди потворі.
Залишив нас без зброї у котлі,
Не зрахувати душі захололі.
Скипало тіло, плавились плющі,
В багні цинізму злолго жидовина.
З крові червоні капали дожі,
В Горбах печери тішилась скотина.
Здав шакал ал Дебальцево в петлі,
Кричало дико, плакало з ефіру.
Погибель несли гради на хресті,
На шмаття рвали душу зльодянілу.
Прокляті будьте виплоддя люті,
Украйна мов розрита домовина.
На троні зайди й каїни люті,
Бастарда й знов обрали жидовина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905615
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.02.2021
автор: Волиняка