Вже, слава Богу, зимонька,-
до краю добіга...
А березень, як свічечка,
весну нам відкрива...
Натішемося сонечком,
й його ніжним теплом...
Відкриємо віконечка,
наповнимось добром...
Пора цікава веснонька,
додасть сили й краси...
Свої розравить крилонька,
зігріє нам "носи"...
І пташечки повернуться,
із півдня знов до нас...
І зникне повід сердиться,
на новий диво - час...
І ми весну зустрінемо,
з любов"ю і добром...
І все належне зробимо,
щоб все цвіло кругом...
Молитися ми будемо
усім святим й богам,
щоб і війна, і вірус той,
не заважали нам...
З зимою попрощаємось
ми, звісно, без злоби,
з весною привітаємось,
зимі скажем: "прости!"
Зима ж бо нині йде уже,
кудись, аж за світи...
Останні її подихи,
не додадуть біди...
На зимоньку похожі в нас,
і влада, й президент...
Та думаю прийшов той час,
і їх щоб помінять...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905515
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.02.2021
автор: геометрія