Білий сніг тихенько падає, іскриться,
Кіт присів низенько, з ним він веселиться.
На санчатах дітям радісно кататися,
А мені із милим добре в сніжки гратися.
Вечір огортає, тіні пробігають
«Зайчики» останні по стіні стрибають.
Десь побіг мурлика, залишив сліди,
Залишив у серці спогади ясні.
Ніч прийшла тихенько, біла вся від снігу,
А у хаті затишно, радісно від сміху.
Скільки треба щастя, щоб не сумувати,
Лиш потрібно близьких своїх обіймати.
Що для щастя треба – милого близенько,
Щоби тріпотіло у грудях серденько.
Скільки треба щастю – котика і діток
І розквітнуть в серці безліч гарних квіток.
І душа зрадіє, згинуть всі турботи,
І на мить забути, скільки є роботи.
Поки ще маленькі – батьків обіймають
І про все на світі в нас вони питають.
Час швидко збігає, діти підростають
У моєму серці спогади лишають.
Як по відлітають – я буду чекати,
І в своєму серці спогади гортати.
Надія Гуржій
15,02, 2021р
́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905457
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.02.2021
автор: Надія Гуржій(Свинар)