- Тату, а чому тополя
Стоїть одна посеред поля?
- Бо так ніщо не тисне на коріння.
Свободу бережи, немов спасіння.
Не дозволяй нікому і нічим
Душу полонить чи стать ніким.
- Тату, а тут безжальний вітер,
Тополю гне додолу, ламає віття!
- В стрункій, тендітній кроні
Сила, дух незламний, доню.
І ти ніколи не здавайся.
Іди за серцем і не зупиняйся.
- Та часом так бува болить...
- Душа жива - ото ж щемить.
Та справжнє, чисте бережи
Хоча й нелегко це нести.
- А де ж одній узяти сили?
- Любові в Бога ти проси щоднини.
Тієї справжньої, що не від когось,
А з твого серця й променем в життя.
А потім обереш кому її подарувати.
Вітрам тополі в полі не зламати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905324
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.02.2021
автор: Оксана Бугрим