А я іду, все йду, ніби по краю,
По стежці тій, порослій споришем,
Скільки ще йти, одне лиш небо знає,
В душі тремтить незрозумілий щем.
На стежці долі я є- подорожній.
Іду країною під назвою - "життя",
Тільки - вперед, і вчора, і сьогодні,
Знаю, нема в минуле вороття.
Говорять мудрі: "Не живіть минулим",
В майбутнє з обережністтю дивлюсь,
Життя - сьогодні, що я в нім відчула,
За все я Богу дякую й молюсь.
Бувають сльози, смуток, біль і втома,
А виростають крила - знов лечу,
Нікому, що там далі не відомо,
Життю рахунки я завжди плачу.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905277
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.02.2021
автор: синяк