Замислився мій сад зимовий у снігах
І згадує квітневе розмаїття.
Тоді проміння сонця бігло по слідах.
Тепер - морозно-кришталеве віття.
Сліди, сліди...Й кохання нашого зигзаг.
І звідки та чортополоху порість?
У кожного з*явився свій архіпелаг.
Разом в щасливу не злилися пору.
Засніжений мій сад притих, чи , може, спить...
Які ж були роки весни квітучі.
Все ж дякую життю за ту щасливу мить.
Чомусь узимку спогади пахучі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905192
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2021
автор: Світлая (Світлана Пирогова)