Тьмяне сяйво придорожних ліхтарів –
у тумані місто – наче у воді.
І машини – зграйка дивних пічкурів –
пропливають то червоні, то руді.
Пропливаю у автобусі і я,
відриваюсь від земної суєти,
по дорозі, що зникає по краях
чи в тумані, чи за товщею води.
Переплутались, стомившись, день і ніч,
віртуальність із реальністю сплелись,
плинуть сни і перехрестя – пліч-о-пліч,
і не віриться, що випірну колись.
Десь на березі, аби я допливла
крізь мінливий та недобрий океан,
дім старенький мій сигнали посила,
відчайдушно світить вікнами в туман.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=9048
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.11.2005
автор: Вировець Лариса