У сильного завжди безсилий винним є.
Цьому в Історіі багато прикладів ми маєм.
Але Історію ми, друзі, не складаєм,
А в Байках люд ось так передає.
Ягня в спекотний день пішло з струмка напитись,
Але там, на біду, бродив голодний вовк.
Ягня побачив він, його схотів він з`їсти,
І щоб законний толк у справу внести цю,
він закричав:
"Нахаба, як ти смів, своїм нечистим рилом
Тут чисту замутити воду, мою, з піском та мулом?
Через зухвалість цю твою
Я голову з тебе зірву".-
"Коли ж Ясновельможний Вовк дозволить,
Я спробую довести щось йому,
а саме: нижче по струмку
На кроків сто від Пана Вовка, як на мою думку,
Я воду пью. Тому і гнівається дуже він даремно:
Води мутити, аж ніяк, йому я не можу".-
"Тому я і брешу?
Нахаба ти! Як розійшлася б ця зухвалість світом!
А ще я пам'ятаю, як тим літом,
В мій бік недобре слово ти загнув;
Я цього, друже, не забув!"-
"Господь з тобою, року ще ж не маю".-
Ягня йому на це відповідає.
"Тоді, мабуть, то був твій брат".-
"Нема братів у мене". - "Так то був кум чи сват.
Або хтось інший з вашого же роду.
Ви всі, всі ваши пси і ваші пастухи,
Ви хочете для мене зла, напастя,
А при нагоді, то зробили би нещастя,
Завжди. Але помщуся я за їх гріхи."-
"О ні, а в чім Моя вина?" - "Замовкни! Я втомився.
Провини рахувати - не маю часу я.
Ти винен в тім, що просто хочу їсти".
Сказав, і в темний ліс Ягня він поволік.
Оригінал:
У сильного всегда бессильный виноват:
Тому в Истории мы тьму примеров слышим,
Но мы Истории не пишем;
А вот о том как в Баснях говорят.
Ягненок в жаркий день зашел к ручью напиться:
И надобно ж беде случиться,
Что около тех мест голодный рыскал Волк.
Ягненка видит он, на добычу стремится;
Но, делу дать хотя законный вид и толк,
Кричит: "Как смеешь ты, наглец, нечистым рылом
Здесь чистое мутить питье Мое
С песком и с илом?
За дерзость такову
Я голову с тебя сорву". -
"Когда светлейший Волк позволит,
Осмелюсь я донесть, что ниже по ручью
От Светлости его шагов я на сто пью;
И гневаться напрасно он изволит:
Питья мутить ему никак я не могу". -
"Поэтому я лгу!
Негодный! Слыхана ль такая дерзость в свете!
Да помнится, что ты еще в запрошлом лете
Мне здесь же как-то нагрубил;
Я этого, приятель, не забыл!" -
"Помилуй, мне еще и от роду нет году". -
Ягненок говорит. - "Так это был твой брат". -
"Нет братьев у меня". - "Так это кум иль сват.
И, словом, кто-нибудь из вашего же роду.
Вы сами, ваши псы и ваши пастухи,
Вы все мне зла хотите,
И если можете, то мне всегда вредите;
Но я с тобой за их разведаюсь грехи". -
"Ах, я чем виноват?" - "Молчи! Устал я слушать.
Досуг мне разбирать вины твои, щенок!
Ты виноват уж тем, что хочется мне кушать".
Сказал и в темный лес Ягненка поволок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904780
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.02.2021
автор: jogasan