… а місто мовчало й дивилось на неї
пів тіні усмішки її розчиняючи
в промінні розгублених ліхтарів
свій захват й прихильність ховаючи
вокзальний шурхіт й туману крихти
лягали рівно на білу шкіру
і запевняли, що зрозуміти
цю прохолоду завчасно вміли
мережна сукня, мов павутинна
тонка та чорна на ніжнім стані
невже щось журне у її скроні ?
чи день не гожий в неї сьогодні ?
… місто не знатиме до світанку
звідки прийшла і куди поділась
ця незнайомка збентежить ночі
і в іншім просторі розчинилась
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904515
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.02.2021
автор: Андре Ільєн*