(О.Є. Старжинській на добру згадку)
Прибула дівчина здалеку
За розпорядженням сюди,
Житомирський той птах-лелека,
Як оберіг з нею завжди…
Порядна жінка із Феміди,
Життям крокує напростець,
Долає долі піраміди,
Погане зводить нанівець
Справи веде закону згідно,
Назад не відступає, вбік,
Така вже чемна, роду гідна
Весь золотий, як кажуть вік
Носить ім’я Ольги-княгині,
Від батька благородність йде;
Їй личить звання берегині,
Що до добра людей веде
Подумати про себе треба,
Адже життя швидко летить,-
Вона ж звертається до неба,
Здоров’я просить всім щомить!
Така душа у неї гарна
І помисли усі ясні,
Бо на землі живе не марно,
Мрійлива, навіть, у ві сні
Бо незабаром виїжджати,
Знать Вознесенщина,- прощай…
Родина, де чекає, мати,
Дитинства, юності той край
Хто з нею в подругах,- гордиться,
Що доля звела,- добрий знак,
Коли поїде до столиці,-
З сердець не кане просто так…
Дай Бог, щоб склалося все втішно,
Роки буття були рясні;
Ця жінка розквітала пишно,
Як квітка ніжна повесні…
Бо від народження – травнева,
Тілець за місяцем якраз,
Що береже її взірцеву
Стежку, де Кінь біжить,- Пігас!
11.02.2021р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904412
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2021
автор: Єгорова Олена Михайлівна