Сріблястих зим вуалі простирадл...
Такі ж як ми. Бо зовсім невагомі!
Тікай з думок холодно-монотонних,
у теплий свій нескореності сад!
Малюй! Різьби! Натхненні вітражі...
За ними хрест. І в кожного - бездонний!
І тільки погляд вічности Мадонни,-
розтопить світ. Лише-но попроси.
11.02.2021р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904411
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2021
автор: Іванюк Ірина