Блукав землею усіма забутий...
В садах Семіраміди я зустрів
Тебе і закохався незабутню,
Під сяйвом світанкової зорі
Розтанув лід і я зумів відчути –
Іще живий... Ще полум'я із мрій
Не згасло... В серці можу осягнути
Любові нерозгаданий сувій,
В якому таємниці... І темниці
Ховають у собі священний рай...
Повідай же мені, моя царице,
Жаги та почуттів блаженну грань!
Усе, що назбирав, святу скарбницю
Даю тобі!.. Наш потаємний край...
© Володимир Верста
Дата написання: 05.09.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904391
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2021
автор: Володимир Верста