Якби то можна юності вернути миті.
Від тих думок шаріюсь мов дитя.
Теплом сіяють дні ці незабутні..
До них вертаюся не раз-таке життя.
Губилася у буднях я, завжди спішила.
Хронічно бракувало днів, вже не змінити...
Надіялась ще встигну-помилилась.
Час втрачений, я знаю, не вернути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904149
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2021
автор: STRANIERA(Кошіль Надія)