Отче Феодоре, ти вчився
глибоко й широко! —
не знавши мене, а — допомагаєш...
Хто чує — той чує,
хто бачить — у відблисках
Око,
хто знає —
той знає!
І нишкнуть як пуп’янки
в землях —
і блискавки з громом
Отой і метає —
Бувало! — хтось дбав
у кубельці
і виткнувсь —
з стрілою у серці
а люд ще і того не знає...
бо Вогнь сухий
у одземковий
пломінь —
ледь що — і вдаряє!..
А пломінь — письменний
а ум у нім — не загусав
Вогонь каже — з Мене
він мусив би витекти
у срібно-ясний устав!
А потім лопочуть
в віках — це
студитський устав...
Бо той голку встромив
а той нитку водив —
Серцевідець
лиш шив
шив
шив!
і не перестав...
Він чує не тільки наш запах —
ми любим
не знаємо як
Огонь Серця — й —
духмяні уста...
08.02.2021,
свято прп Феодора Студита
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904049
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.02.2021
автор: Шевчук Ігор Степанович