Занадилась лисиця у курник,
Зникали кури, півень захисник
Щоночі бився та усе дарма.
У ворога підступність та пітьма
Були потужністю у сто чортів.
Звернувсь нарешті півень до хортів.
Руда відчувши лихо та мороку
У спільниці взяла собі сороку,
Та мала в арсеналі наклепньюс,
У головах створили мізкотрус.
От понеслося із усіх усюд,
Що півень справжній кукурікоблуд.
І в курнику лисиці не було,
Й дорогу вже забула у село.
Мов янголятко - не образить мушку,
А півня до колодки та у юшку.
Старалася сорока не дарма,
Люстерко й брошку принесла кума.
І ледь хорти не винесли вердикт:
Що у пернатих внутрішній конфлікт.
Не зачинили півня мало у льоху
Але розгледіли, та ж морда у пуху,
В рудої шельми, хоч вуста медові.
На лапах залишились краплі крові.
Не дивлячись на хитро-мудрий план
Потрапила лисиця у капкан.
І був сороці чи то вирок, чи урок
На дзьоб повісили за наклепи замок.
Негідники мотають хай собі на вус
Їх від розплати не врятує фейконьюс.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903777
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2021
автор: Ірин Ка