Я не живу цим світом, я ховаюсь
В безмежності романтики та мрій,
Щодня-щоночі прагну-намагаюсь
Усьому ідеал знайти у ній.
Я не живу турботами земними:
Не хочу гадить цим своє єство,
Не хочу перейматися пустими
Діяннями божків – гріха потвор.
Це смішно (знаю я), це дуже смішно –
Вести десь потай іншеє життя.
Але хіба не боляче – безвтішно
Пускати в безвість з вітром почуття?
Хіба себе не краще обдурити,
Забравши їх кудись із прози днів?
Вже ліпше їх замріяно розбити,
Аніж блукати з ними поміж пнів...
Вже ліпше нагло вмерти, їх проклявши,
В надуманім безвиході своїм,
Аніж, із Богом долю розігравши,
Укинути, як псам, рукам чужим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903696
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.02.2021
автор: Ти