[i]« Скільки вовка не годуй,
все одно в ліс дивиться...» [/i]
Прислів’я
[b][i]І[/i][/b]
Радіємо. Невже скресає лід?
І боїмось, аби чого не вийшло
такого, що очікувати слід...
Лиха біда... але закон – що дишло,
Чорти ніколи не бувають ситі,
а вівці не вживаються з вовками
і поки хижаки – у їхній свиті,
не зводяться у нас кінці з кінцями.
[b][i]ІІ[/i][/b]
Як ниточка не в’ється, а початок
її найдеться. Рано, а чи пізно
в Гаазі буде все-таки завізно
як інде на базарі від палаток.
На лаву сядуть прокурори, судді,
злодії у законі, пуцьки-бацьки,
кати народу, піймані у блуді
нувориші, яких іще багацько.
Прийде кінець лакею, єзуїту,
і мафії, і неуків ораві,
і шукачу дурної, злої слави,
й любителю на шару пити-їсти...
Ненавидіти владу паразитів –
хіба це не законне наше право?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903647
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.02.2021
автор: I.Teрен