Срібнеє намисто
Кришталево-чисте
Розвішала зима,
Воно очі сліпить
На сонці щомиті
І мені, і вам.
А як вітер свиснув,
То теє намисто
Розгойдалося,
Зачепилося за гілку
Зелененької ялинки
Й там зосталося.
В калини червоне
Сяє на морозі
Намистечко те,
А у горобини,
Наче із бурштину
Палає-цвіте.
Я така щаслива
Тим зимовим дивом
Милувалася.
Від того намиста
І душа розквітла
Та втішалася.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903482
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2021
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський