Все розступається перед небом
ти артист — ти нечист
хапай духа, бегеба
мабуть це фал парашута торкає —
і тебе піднімає!
перед небом —
усе відступає!..
все ошелешується перед небом —
й все озеленюється
під небом
Все розлітається — як перед небом:
як у людині є Небо!
вітер туман розвіває
вся затула із хмар розвівається —
сонце святе просяває!
небесне — Псалми
он читає —
вчинок і треба
Як людина, яка перед Богом,—
урочисто Вам заявляю:
Ваш син — композитор геніальний
у нім промацуються й геніталії
але огнем він
великі думки до серця вкладає:
закінчену думку серцям осяває...
а в інших — маленькі шматки, тож і —
вниз —
у чуття опадають...
Небо з ним — і
майбуття проробляє! —
пройде він далі!!
Так Моцарт пройшов
зрілим Небом! Небо —
в зрілого Моцарта!
Як Дух Небес — у пасхалії...
12.02.2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903372
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2021
автор: Шевчук Ігор Степанович