Ой кружляли в небі та й підступні грифи,
В діда на городі виросли тарифи.
А такі нахабні, а такі пузаті!
Затулили сонце у дворі та хаті.
Мерзне дід та баба їх тремтить худоба,
А тарифи справно полива жадоба.
Дід узявши в руки пенсію як зброю,
Тягне ті тарифи мало не без бою.
Та не має сили пенсія маленька,
Кличе він бабусю - Поможи рідненька!
Бабця із «прибутком» вже своїм на місці
Але й вдвох не винягнуть - от невтішні вісті.
Ось на допомогу їм біжить онука
У руках зарплата, на обличчі мука.
Навіть їхня Жучка, має що породу
Тягне, скиглить пнеться посеред городу.
І пухнаста Мурка притягнула мишку,
Бо гадала матиме хоч маленьку знижку.
Але все то марно, все то недієво
Як одного вирвуть інший тут миттєво...
Мріє вся країнонька, мріє кожна хата,
Щоб росли з тарифами пенсія й зарплата.
Джерело натхнення українська народна казка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903278
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2021
автор: Ірин Ка