Випав сніг. Мій кум по-п"яні зліпив сніжну бабу,
Ну, красуня, пишні форми спереду і ззаду,
Зробив щічки рум"яненькі, замість очей вишні,
Запнув її хустиною, така дама вийшла!
Після праці кум три чарки махнув,не багато,
Бо кум в мене козак з тих ще, та й поплентав спати.
Вночі кума як приперло, до вітру, ой нене,
Ухватив своє хазяйство у обидві жмені,
І бігом побіг до вітру, забув що й голенький,
А мороз, ну як назло, був в ту ніч гарненький.
Зробив справу, йде до хати, що за вража сила?
Стоїть кума, де ж це її уночі носило?!
Ну, думає,- це вже буде з мене глузувати,
Як побачить з чим лишився вже парубкувати.
Дума кум, нічого, я ось трохи почекаю,
Вона піде, як узнає що мене немає.
А воно ж зимові ночі, не те що осінні,
Змерз,як цуцик, поплентався щоб зігрітись в сіні.
Сидів в сіні до обіду,змерз, як пуп посинів,
Виліз з сіна весь в пилюці і у павутинні,
Повзе рачки до дверей, до своєї хати,
А бий його сила Божа, сніговик проклятий.
Після того кум не п"є, якби не просили,
Видно і в сніговиків є магічна сила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903175
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2021
автор: Амадей