***

Крізь  туманні  шибки  ледь  сивіючого  ранку  –  паморозь  на  трави  і  в  душу.
Холод  клубочиться  в  горлі,  викликаючи  спазмований  біль.  Так  наближається
Зима.  Незвідане  морозить  душу,  обпікає  тривожне  серце.  І  з  кожним  ранком,  відтепер,  посилюватиметься  це  явище  аж  поки  сніг  не  вкриє  землю.
.
Зима…  зима…  
Сніги…сніги…
Незвідане  майбутнє
Крізь  міжсезоння  щілини
У  душу  проникає.
.
О,  скільки  такого
В  снігах  черлених  зникло!
Пісні
віків  прадавніх
звучали  там…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903169
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2021
автор: Едельвейс137