Його смішила батьківщина
Своєю волею, вогнем,
Волів би, щоб була руїна -
Багном кремля, гніздом нікчем.
Кричав до зека: Янукович,
Порядок в краю наведи,
Герой він - "ряжений", фільмовий,
В житті не знав, куди плисти ...
Зігнувся в путінському кублі,
Якби ще трохи, то б лизнув,
Так наче у якомусь дублі
Враз слово "кланятись" почув ...
Та ні, мій друже, вибачайте,
Не бачу я у нім краси,
Ви краще інший люд пізнайте -
Там де зла тундра і ліси ...
Оті, що в фільмах не знімались,
Хіба що Жженов промелькнув,
І за народ свій не ховались!
Де той народ? Я вже й забув ...
Сказав усе йому Папанов*,
Свою останню гравши роль:
Живіть по-людськи, гідно, гарно ...
Шкода, загинув той герой ...
Твій дід пропав у таборах,
У прадіда в виску дві кулі,
Дядьки вмирали в рудниках,
Росли дочки і їх синулі …
Тепер убивцям гнуть поклон,
Кричать «єдіная россія»,
Щодень вживають їх жаргон,
Щодень якесь нове похмілля …
Дивлюсь на них і чую гордість
За те, що рід мій не прогнувсь,
Хоч і бринить духовна хворість,
Якось із прадідом почувсь.
А там у них нікчемність, зрада,
Убивця, служка? Всі в чинах …
І на свята дзвенить розрада,
І пів країни в смітниках …
А що ж у нас? На зайді зайда
Пролазить знову в перший клас,
За хвіст вхопити б того гада,
Та він вхопив іконостас …
А тут уже не зразу бачиш,
Хто щось украв, а хто сховав,
Хто наче вовк так гірко плаче
Над тим, кого щойно зжував …
Тож в нас також сховалась зрада,
Та тільки от самих себе,
Життя минає автострада,
Майдан дурницями гуде …
*https://www.youtube.com/watch?v=yu00XmSbxtg
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902995
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2021
автор: Дружня рука