І сипле сніг на голову і ніч,
на пелюстки торішнього бутона,
на в'язку снів, на риску білих пліч,
на мерзлі грона.
І сипле слів покришені шматки,
як свіжий хліб, поет на годівницю,
на все безлюддя і на слух в'язкий,
на ковзаницю.
І сипле душі щедро з рукава
романтик Бог на сніговиті доли,
на цвітники, олімпи, а бува –
на частоколи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902681
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.01.2021
автор: шепт