Насипав сніг деревам по коліна,
Кущам шапки пухнасті повдягав,
Природа полюбляє часті зміни,
І ми з тобою. Ти це помічав?
Усе у нас з тобою тихо й ясно,
Нема питань, одна лиш благодать.
Та раптом переміни так невчасно,
Та що від них тепер нам вже чекать?
Зірветься заметіль нерозуміння,
Хто винуватий тут, хіба узнаєш?
Все зупинити треба тут уміння,
І поки буря вчухне, все чекаєш.
Обоє подивилися в вікно,
Неначе сніг надворі вже стихає.
Закохані, обнявшись, сплять давно,
Що буде потім, хто це знає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902669
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.01.2021
автор: Cнежана