До завтра

Ну  все,  тоді  до  завтра!
Побачимось,  авжеж!
Та  все  ж  вогонь  —  не  ватра!
Ну  що  з  мене  візьмеш?!..

Горбатого  не  справиш,
Воно  йому  —  об  лід!..
Даремно  протиставиш
Суб'єкту  індивід...

Не  варто  маскувати
У  смайликах  себе,
Чому  б  і  не  сказати
Усе,  що  так  довбе?!..

Чому  б  і  не  послати,
Якщо  бажання  є?..
Не  шмарклі  знов  жувати,
Що  звичкою  стає...

Ти  тоном  —  покровитель,
Я  —  телепень,  тюфтій
Й  не  посягну  на  титул,
Він  твій  і  тільки  твій!

Чому  не  претендую?
—  Даремно,  не  питай!..
Де  можу  —  там  фіглюю,
Де  хочу  —  там  вважай!..

Ми  дивимось  на  спокій
По-різному,  мабуть,
Здавалось,  з  того-ж  боку,
От  тільки  різний  кут...

Формально  —  не  формально...
Ти  обираєш  сам.
То  є  цілком  нормально
Не  гай  часу  на  спам...

Та  знову  відчуваю
Поблажливість  твою,
Дратуюсь,  співчуваю...
От,  лиш  не  дякую!..

Ну  що  ж,  тоді  до  завтра,
Від  мене  відпочинь...
І  не  вогонь,  а  —  ватра!
—  "Дровцят"  услід  підкинь...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902654
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.01.2021
автор: Ніколя Петрович