В часи лихі матуся народилася:
Потік репресій, голод, дві війни.
Для всього у житті своїм годилася:
Косити і рубати, і пекти.
В’язальниця вона і вишивальниця
З тавром – «дитина ворога» жила
У Україні – світу годувальниці
(Вивозилося ж майже все з села).
Життя пробігло, в пам’ять залишаючи:
Картини в рамочках, серветки, рушники,
Ніколи й своїм вмінням не пишаючись,
Надбала мозолі лиш за роки.
Ішла на повен зріст, а не котилася,
Ніхто й зірок їй не поклав до ніг,
Аж поки кроки в жінки притомилися
І привели на вічності поріг.
Його ж переступила, не вагаючись,
Скорилась долі ув останній раз,
За пережите-скоєне не каючись…
А мо’, й не встигла вимовити фраз?
11.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
Фото з інтернету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902627
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2021
автор: Ганна Верес