[i]Іній срібло на гілля́ розвішав,
Забриніло сумом в мертвій тиші.
Я без Вас, звичайно, стала інша –
Сніговієм сипалися вірші…[/i]
Кригу день той у душі залишив,
Намагалась повнитися ніша –
Та рубець на серці в тузі більшав,
Одинокий сніг валив густіший.
[i]Ревно я молилася в узвишшя,
А чомусь ставала все крихкіша,
Біль у серці не тривожив більше,
Але так і не ставало ліпше…[/i]
Рік за роком кожен з нас старішав.
Спомин серця – нашу білу вишню –
В срібній нитці іній долі вишив.
…Так і квітне у весняних віршах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902584
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2021
автор: Білоозерянська Чайка