Душі, потрібно блаженство розкішне
А не щодня, чвари -собача любов.
Від щастя, сяяти як сонечко ніжне
Від цілунку , танути від зимових оков.
В душу, навстіж відкриваємо двері
Приходять , подорожні гостем до нас.
Вчуть, жити...Беруть, тебе як гантелі
По-команді смірно віддаємо їм час.
А я, нікого не вчу як має жити
Щоб у себе, навести порядок, і лад.
Але не дозволю, увесь бруд на мене лити
Плести, язиком пустослів'я невпопад.
Подивись, на себе у дзеркало збоку
Скажи: "Хто ти, Ангел, чи слуга лихого?"...
Твоя заздрість, скрегоче як сорока
А Господь, вчить любити ближнього свого.
М .Чайківчанка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902575
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2021
автор: Чайківчанка