Червоні кетяги калини,
Із ягід бусинки зроблю,
Бо я дівча із України,
Найкращий край я свій люблю.
Вплету ще квіти в пишні коси:
Мачок, троянди і чебрець.
На них ще пахнуть сині роси,
Розносить запах вітерець.
Дівча усміхнене, щасливе,
її дитинство золоте.
Любити край свій - це важливо,
Любити край свій - це святе.
Цілує спілий вона колос,
А він вже гнеться до землі.
Землі своєї чує голос,
Бажає щастя дітворі.
А вітер стрічки розвіває,
Радіє стомлена земля.
Дозрілий колос вже співає,
І ця надія окриля.
[img]https://st2.depositphotos.com/2954445/12366/i/950/depositphotos_123665264-stock-photo-little-girl-with-a-wreath.jpg[/img]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902560
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2021
автор: Н-А-Д-І-Я