Лежав туман хизувався
Зимі в коханні зізнався
Втішав рідкісний, білявий
А під сонцем кучерявий
Та чи думала, гадала
Нащо зустрічі жадала?
Прилетів, роправив крила
Смута зимоньку сповила
Стікав сніг, струмки дзвеніли
Та й бурульки помарніли
Води краплі по землиці
Не втішали молодиці
Так оце й в житті буває
Від омани серце крає
Ой, туман - розчарування
Та відкине всі вагання
З морозом у сподіванні
Зустріне зірниці ранні
Адже - довіку з ним доля
На це, кажуть - Божа воля.
25.01.2021р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902544
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2021
автор: Ніна Незламна