ЇЇ ВЕЛИЧНІСТЬ СМЕРТЬ

Лежиш  –  шипиш,  скрутила  тіло  в  кільця  —
нагріло  сонце  зморщений  граніт.  
Така  холодна,  бо  тепла  по  вінця,  
залишу  й  я,  по  собі  теплий  слід…

Граційно  вклалась  й  дивишся  сердито,
впиваєш  в  простір  свого  язика,
а  я  собі  сміюсь  не  гордовито,
бо  ти  вже  зовсім  не  така  страшна.

Я  вже  давно  ковтнув  твою  отруту
та  пережив  всі  прояви  страху,  
а  ти  все  тулиш  за  гріхи  спокуту
в  оцю  безмежну  чорну  самоту.

В  моїх  очах  відтінки  гонорові
та  нескінченний  кольоровий  світ…  
А  ти  лежи  на  цім  каміннім  полі,
та  доїдай  оцей  давно  зогнивший  плід!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902451
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2021
автор: Олег Крушельницький