"Я на планеті дерево людське
мене весь час підрубують мій корінь"
(Л .Костенко)
Я , є дерево -життя людина
Ти, не ламай мої руки віти .
У полі, дуб, явір і тополина
Нехай цвітуть в душі мрії світлі.
Я, хочу рости, мріяти і жити
Бачити, схід сонечка у небі.
Чудовий прекрасний світ любити
Віддати себе людям у потребі
А все, що Господь створив на землі
Благословив рукою на благо світу.
Щоб ми, плодили добро у житті
І дарували, красу як квіти.
Насіння , проросте у пагінець
Коріння, глибоко до землиці.
Небо , увінчає у зелений вінець
А до віть, прилетять білі птиці.
О, розвивайся , розквітай , рости!
До небес , довге віття розпускай.
Хай в душі , дзвенять струни весни
Радіє, життю літо зелений гай.
Нехай соловей, щебече , співає
Золотим голосом серцю, душі.
Розіллється, луна тихим раєм
Дарує, радість матінці землі.
Я, є дитя матінки природи
І , вітром сизі хмари розганяю.
П'ю, дощову воду в час негоди
На плечах важкий тягар снігу тримаю..
В моїм серці дерево любові
На гіллі росте соковитий плід
Сонечко ніжить пестить у слові
Солодить,милих пташок плід як мід
М .Чайківчанка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902437
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2021
автор: Чайківчанка