В ранкову пору, тиша навкруги
Все піднебесся в сірій пелюшці
В зимовій сплячці ставу береги
З ними туманні клуби – зухвальці
Як охоронці, вони звисають
Вбирають в себе, смуту зимову
Сонливий промінь сонця - вплітають
Гамму відсвічують, кольорову
Білий сніг, ще відображав світло
По березі , в сухих травах, що снять
Хоча й днями, розплакавсь помітно
Не хтів, став інші кольори сприйнять
Ще не на часі весну стрічати
Хоч день й підкрався з теплим вітерцем
Туман срібливсь, став силу втрачати
В воді ховався… дрібненьким дощем
Тепла надмірність - дива погоди
Частіш свої правила диктує
Ні, не спитає вона в природи
Чи добре їй? Лиш наносить шкоди…
24.01.2021р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902418
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2021
автор: Ніна Незламна