Підперли небо велетні-дуби
І сосни в допомогу тягнуть руки,
Лише людина в пошуках біди,
Все знищує, а що побачать внуки?
І задихається планета від людей,
Їх злочинів, байдужості бездушних,
Що залишаєте для внуків і дітей,
Хто в цих ділків спитає всюдисущих?
Все гине від кислотності дощів,
Вже й кисню не хватає для легенів,
Де ліс буяв - лиш зарослі кущів,
Та в смітниках галявини зелені.
Спиніться, люди, цей до смерті шлях,
Планета не прощає: злочин - кара,
Ридає Всесвіт- сльози на очах,
Як розіш вже затінок, незабаром.
Садіть ліси, алеї та сади,
Кущі та квіти, щоб земля раділа!
Не буде де напитися й води,
Якщо Планеті шкодити посміли.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902390
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2021
автор: синяк