Снаряди сипалися шквалом,
Зжераючи людські життя.
Майно палало у пожарах
В обличчях паніка і страх.
Ще мить тому було все в мирі
Сіяло сонце золоте
І раптом небо загриміло
Умить змінилося усе.
Земля від стогону здригнулась,
Немов відчувши лютий крок.
Все непроглядна мла покрила
І полилася людська кров.
Читач правдиво запитає
Про що це, хлопче, пишеш ти
Про те як в пекло потрапляють
За всі непрощені гріхи?
Та ні, пишу про зовсім реальне
Це не сценарій для кіно
В країні нині дні печальні
Згадай же, любий мій народ!
В дві тисячі п’ятнадцтім році,
Двадцять четвертого числа,
У першім місяці, у січні
Подія сталася страшна.
Як Маріуполь обстріляли
Безжальним залповим вогнем
Недолюдки російські, “православні”
Згадаю, досі в серці щем.
Хай буде під покровом Діви
Донбас і Україна вся
У перемогу щиро вірю
Для радощів ще прийде час.
24.01.2021р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902366
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2021
автор: Ігор Козак