На душу часом
камінь ляже,
Він стисне груди
мов кулак,
Він полином гірким
проллється
На серці викарбує
знак.
Ви не носіть його
у со́бі,
Бо він роздавить вас,
тому -
Розпорошіть його,
розбивши,
Зметіть непрохану
суму́.
Нелегко це,
думки прокля́ті,
Будуть кружляти
бумерангом,
Та після ночі,
неодмінно,
Ви насолодитесь
світанком.
Спожийте, та на
повні груди
Прозоро-чистеє
буття
І зрозумієте -
прекрасне,
Таки прекрасне
це життя.
23.01.2021 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902268
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2021
автор: Олекса Терен