Каже Гапка до Максима
- Чи у тебе я єдина?
- А чи є ще десь коханка?
Бож приходиш спозаранку...
- Гапко, чи ти вже здуріла?
Де у мене вже та сила.
Вчора, щось дало у спину,
Стрів куму свою Килину.
Запитала, що зі мною,
Чом іду я з коцюбою.
А я їй:"Дихнуть не можу"
Вона каже:"Допомо́жу."
Запросила мене в хату.
Стала зіллячко виймати.
А тоді, ще й для "согріву",
Натирала ногу ліву.
Цілий день так лікувала
І мене перевертала.
А як нічка завітала,
Вже кумі погано стало.
Став куму я лікувати,
Той прийшлось заночувати.
А, як сонце засвітило,
Мчав до тебе Гапко мила.
Тільки чомсь ти не раде́нька,
Жіночко моя рідненька...
- А чому ж мені радіти,
Коли правди ніде діти.
Вона завжди лізе боком,
То біжить, а то йде скоком.
- Завтра не прийду додому,
А піду провідать Хо́му.
Він просив полікувати,
Бо не може з ліжка встати...
У Максима голос дівся,
Від тих слів він розгубився...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902224
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2021
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)