Надула губоньки зима,
Й похмурила брови.
Вчора веселою була,
Не сказала й слова.
Низько небо опустила,
Сонце заховала.
Нещодавно була мила,
-Що з тобою стало?
Розли́ла води навкруги,
В гостинах тумани.
-Невже слабкою стала ти?
І чиясь кохана?
Доведи, що силу маєш,
Візьми ж свої права.
Що гріхи всім відпускаєш,
На те ж ти і зима.
Кожна жінка знає ціну,
Й себе поважає.
Бо рушаться навіть стіни,
Хто те забуває.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902210
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2021
автор: Валентина Ярошенко