До Дня Соборності України

З  тих  пір,  як  Київську  ще  Русь
Усі  кремсали,
З  часів  монгольської  орди,
З  її  навали,  
Страждала,  плакала  земля  -
Людей  вбивали,  
Чіпляли  бранцям  кайдани́,
У  рабство  брали.  
Зі  сходу  інший  ворог  йшов  -
Від  московітів:  
І  грабував,  і  прибирав  
Усе  нажите.  
Із    заходу  –  литовець,  лях,
Що  кров’ю  впився.
Збирав  він  данину́  з  краян  -
Аж  потом  вмився.      
Стогнала  матінка-земля,  
Втрачала  сили,
Спливала  кров’ю  козаків,  
Що  боронились.
А  час  невпинно  так  летів  -
Роки,  століття,
Одних  міняли  ворогів    
На  інше  смІ́ття.  
І  знову  гинули  в  боях
За  Землю  й  Волю,
Слова  ці  завжди    на  вустах
Й  важливі  знову.  
Скільки  загинуло  людей  
У  громадянську,  
Згноїли  скільки  в  Соловках
В  часи  радянські?
Вбивали  воїнів  УПА
В  роки  воєнні,
Родини  нищили  дотла  –
Ні  в  чім  невинні.  
Наперекір  всім  ворогам
Відбулась    -  Злука.
Край  об’єднатися  зумів:
Рука  у  руку.  
Тепер  живемо  разом  всі
В  сім'ї  єдиній,
На    прадівській  святій  Землі..
Це    -  Україна!    


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902184
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2021
автор: Ольга Калина