Сніжинки лягають в долоні,
Кружляє білосніжна зима.
Білими стають наші скроні,
І вже старість іде крадькома.
Втекло дитинство босоноге,
Разом із ним батьківський поріг.
Воно було доволі строге,
Тепер крокує серед доріг.
Сховались почуття глибоко,
Їх ув'язнили дивні мрії.
Вони мандрують одиноко,
І живуть вільно у надії.
А спогади дитинства гріють,
Життєвої снаги додають.
Почуття наші не маліють,
Вони свою любов віддають.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902175
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2021
автор: Віктор Варварич