Кошенятком у твоїх руках. .

Поцілуєш  долоні  її  у  зимові  світанки 
І  загубиться  в  світлі  промінь  лоскітливий  усміх 
Бо  для  тебе  вона  була  більше  простої  коханки 
Бо  у  ній  було  все  і  спокута  твоя  і  твій  гріх 

І  так  рідно  запахнуть  її  білосніжнії  коси
Ти  все  танеш  водою  в  очах,  що  наївно-святі 
А  зима  за  вікном  застелила  сніги  у  покоси 
І  гортає  сторінки  життя  вже  без  неї  не  ті 

А  зима,  як  би  люта  вона  не  була,  ти  байдужо 
Не  звертаєш  уваги  на  холод  коротких  ночей 
Лиш  без  неї  тепер  ти  самотній,  бездомний  і  чужо 
В  цьому  світі  планеті  у  космосі  та  між  людей 

А  вона,  мов  дитина  котра  свою  віру  у  диво 
Буде  палко  нести  в  оченятах  своїх  і  в  думках 
І  зі  словом  "кохаю"  в  обіймах  сховаєш  тремтливо 
А  вона  кошенятком  згорнеться  у  твоїх  руках 

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902151
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2021
автор: Процак Наталя