ТИ ЛЕТИ, МОЯ ПТАШКО… ЛЕТИ!

Зупинилась  на  мить,  де  бузок.
Ой  розцвів  як…  і  пахло  весною.
Тут  співала  на  гілці  рясній
мала  пташка  вверху  наді  мною.
І  була  її  пісня  дзвінка,
немов  весен  розквітлії  кроки.
І  летіла  та  пісня  легка,  
немов  юності  світлії  роки.

         Ти  лети,  моя  пташко…  Лети!
         Лети  вгору,  розправивши  крила.
         Чую  пісню  веселу  твою
         й  розумію,  яка  ти  щаслива.
         
Ой,  як  дзвінко  співала  вона…
повернулась  додому  й  раділа.
Її  цвітом  зустріла  весна,
щоб  спочили  натомлені  крила.
Брала  нотки  високі  й  низькі,
по  всім  гаї  той  спів  розсипала.
Все  притихло,  примовкло  навкруг…
життя  радість  пташина  пізнала.

         Ти  лети,  моя  пташко…  Лети!
         Лети  вгору,  розправивши  крила.
         Чую  пісню  веселу  твою
         й  розумію,  яка  ти  щаслива.
         
І  здалось,  що  почула  мене
пташка  та…  бо  у  небо  злетіла.
Ой,  як  легко  дивитись  було
на  в  блакиті  розправлені  крила.
Обізвався  до  неї  весь  гай
в  унісон  із  землі  стоголоссям.
І  летіла  та  пісня  в  поля,
що  наллються  добірним  колоссям.
   
         Ти  лети,  моя  пташко…  Співай!
         Я  з  тобою    буду  співати,  
         бо  й  людині  дано  на  землі
         миті  щастя  ясного  пізнати.


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902136
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2021
автор: Надія Башинська