Впала зірка в зорянім небі
А небо, як море глибоке.
Вечір, розправив крила як лебідь
обняв, за плечі вербу одиноку.
Стоїть, жде чорноока ніч циганка
Виглядає вечора на краю села.
Співає , йому про любов співанку
І дзвенить, луною мелодія чарівна.
Озовися, де ти є мій Місяцю Ясний
Де, ти так довго забарився.
Цвіте, для нас літо -час прекрасний
А ти, на красу верби задивився.
А вітер , закоханий у вербу
Грайливо , розчісує пишні коси.
Верба, любить вечір...вірна йому
З тих, пір у річку лиє сльози.
Вечір, йшов на побачення до неї
Назбирав , ромашки з поля.
Вітер, наслав на них слуг лакеїв
Вечір, став Місяцем у неволі.
Стоїть, жде чорноока ніч циганка
Виглядає , вечора на краю села.
Співає, йому про любов співанку
І дзвенить, луною мелодія чарівна.
Впала ,зірка в тихе надвечір'я
Ясним світлом осяяла берег ріки.
Вечір, прийшов до нічки на подвір'я
Щоб заколисати, сон у верби.
М .Чайківчанка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902107
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2021
автор: Чайківчанка