Місяць вповні
Простелить доріжку –
Я на зоряно-срібнім канаті
Віднайду в сяйві зір сни коштовні,
Чи то зоряні всі, чи то сніжні –
Головне, потім їх не злякати.
Парасолька
Слабка зорепадам,
Їй не втримати зір міріади –
Ті підда́ні нічні в царстві соннім
Кокетують із Місяцем радо,
Тільки цар рідним, відданим зрадив.
Світлом ллється…
Наспівує пісню…
Грає в нічку, закохано, гами…
Хоче вміло проникнути в серце.
- Припини, ловеласе, запізно.
Не отримаєш ти згоди Дами…
Безумовно,
Ти гарний, сліпучий,
Вулканічний і пристрасний кратер,
Та мене неземне Інше повнить,
Його сила бентежить і мучить:
Тільки Люди так можуть кохати…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902076
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2021
автор: Білоозерянська Чайка