Стукіт поїзда у вухах.
Знов чомусь утратив дух.
Йду по двох сполучних смугах,
замикаючись у круг.
Так не добре й так погано.
Все однаково й так само.
То запізно, то зарано.
Світ закутаний туманом.
Він ще спить, а я безсоння,
все жену кудись на конях.
Що попереду — не знаю.
Я є той куди втікаю.
М Стаськів
21.01.21
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902063
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2021
автор: Моряк