Блукала я у снах у чорно-білих,
Де все-усе у двох лиш кольорах,
Й не зчулась, як літа мої пробігли,
Не раз переступивши чорний «страх».
Я ж не грішитиму, що горя не боялась.
Усе було: і злети, і Тартар,
Але надія радо посміхалась,
І я пила цілющий той нектар.
З роками, мабуть, стала сміливіша,
Адже вже загартована душа,
І хоч коса моя тепер сивіша,
Надія мене ні, не залиша.
16.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902043
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2021
автор: Ганна Верес