[i]Над проваллям –
Сила мрій – два крила,
В Задзеркалля
Нас несе рятівним альбатросом.
Там життя для вразливих дорослих:
Без образи, без зради і зла…
Сонце сіє
Щедрі зерна тепла,
Стигла мрія,
Витікає з глибин водоспадом –
Кришталево-прозорим свічадом
Серце ніжність п'янка обплела.
Мрії крила
Небом носять мене,
Їхня сила
Плавно спустить з небес до підніжжя,
Ми зіллємося в подиху ніжнім,
Буде серце на двох в нас одне…
- Ти – несправжній?
Це ілюзія лиш?
Я уважно
В очі-зорі крізь мрію дивлюся
І тону в них, немов в завірюсі:
- Ти несправжній? Ну що ти? Облиш…
Стоголоссям
Почуття-ручаї
Мрію просять:
В водоспаді ілюзій дні сиві –
Залиши наяву їх пориви!
В справжнім світі вони – нічиї…
Все засяє
У красі в той же час.…
Водограєм
Забринить-заспіває кохання…
Сонця промінь проб’ється з туманів:
І освітить закоханих нас...
(Надихнула фантастична картина американського художника Джима Уоррена.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902026
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2021
автор: Білоозерянська Чайка