Плинуть наді мною сиві весни,
Вже не ті, які були колись, –
То життя земного перевесла,
Котрі в даль з літами подались.
Не заплачу я за пережитим.
Знаю, на усе в житті – свій час:
Коли сіяти й збирати жито,
Й журавлів-веселиків стрічать.
Не одну я весноньку зустріла,
Провела не раз і журавлів,
Котрі мені вірно душу гріли
І любов будили до землі.
Прийде час і замаячить осінь,
З висі срібло в коси упаде,
Журавлі покличуть мене в просинь,
На крилечка візьмуть згаслий день.
12.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901950
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.01.2021
автор: Ганна Верес